Весілля по-польськи: знайди 10 відмінностей

Готуючи фотографії із весілля в Польщі для нету, вже в ретроспективі, зрозумів, наскільки по-різному це відбувається за якихось 900 км звідси. Зокрема, в їхньому "ЗАГСі" всі сидять (хіба кому крісел не вистарчило), в т.ч. - наречені і "ведуча". Встають лише для проголошення присяги. Гарно так виглядає, з повагою.


На забаві перед зніманням вельона наречений мусів впізнати наречену по коліні, вона його - по носу. Хоч воно було як забава, але провели її прямо перед зніманням вельона і ставились з усією серйозністю - коли тесть підставив своє коліно, народ трохи його "не пойняв" :)


Вельон знімає дружка. Далі дівчата ходять колом навколо нареченої, вона кидає вельон, котра зловить та наступна заміж - тут майже як у нас. Ще якимось чином визначали кандидата на женячку - не можу пригадати, як. Далі ті двоє між собою мали потанцювати.

Є в них "перетанцьовування", але зовсім по-іншому. Дружба і дружка стоять із тарілками, в які кожен може покласти гроші. Хто поклав - отримує право потанцювати із нареченою (чоловіки) чи нареченим (відповідно жінки). Воно ніби не для заробляння грошей, а більше як традиція - поляки нас не пойняли, що ніхто із нас не пішов до танцю. Пояснювали навіть, що багато класти не обов'язково :)


Вкінці забави є торт, який ріжуть і роздають гостям. Чисто як наш коровай, тільки торт :)


Церковного шлюбу, на жаль, не було, тому порівнювати нема із чим.

Всі фотки тут

Зміна роботи

На цьому тижні остаточно погоджено мій перехід в підрозділ компанії, котрий займається розробкою та впровадженням власних бізнес-аплікацій для бізнесу - SoftServe Business Systems. Основним моїм завданням на наступний рік буде відкриття порядка ще 10 офісів по Росії із географією від Калінінграду (Балтійське море) до Хабаровська (це, можна сказати, вже "за" Китаєм, там до Японії рукою подати).

Географія вражає. Я довго шукав Хабаровськ на карті західної Росії, навіть не припускаючи, що доведеться їхати аж туди. Різниця між Хабаровськом і Москвою - 7 год, летіти туди ще 7.5 год. В принципі десь те саме, що зі США сюди прилетіти. Тільки що краще літати в Україну чи США, ніж в Хабаровськ :)

Новинкою для мене стало також запровадження бонусної системи оплати праці - завжди я був "постійною витратою", тепер додався також змінний елемент.

В принципі все це означає, що тепер доведеться значно більше часу проводити у відрядженнях, та й у Львові роботи буде немало.

Для мене це чудова нагода перевірити себе, і побачити майже всю Росію. Майже всю - бо в Тайгу і північний Сибір їздити не доведеться, про що я абсолютно не шкодую :)

20/10/200000: пам'ятник Opel Kadett

Цього року нашому Opel Kadett виповнюється 20 років від виробництва і 10 років з часу еміграції на Україну. А ще - посередині Польщі, на автобані, він пройшов свій 200.000-й кілометр, про що я навіть відео зняв:


А на цій фото - через 4 км


Більш того, по Польщі вона їхала навіть краще, аніж Renault тестя! А я колись вважав, що в далеку дорогу на ній їхати не варто - треба піти перепроситись. Правда слід зауважити, що я виявив і "підтягнув" певні недоліки впродовж останнього року, ганяючи у відрядження в Франківськ і Чернівці - тепер вона може їхати куди завгодно. Кстаці, на польській 95 бензині споживання по трасі становило 5.75 л/100км.

Столяр вже давно казав, що цій машині треба ставити пам'ятник. Я тільки думаю який. Не заганяти же її на постамент?

Польща, День народження і т.ін.

Оце з'їздили до Польщі на весілля. Як з'ясувалось, мало того, що наречена із україно-російської сім'ї - так наречений із сім'ї росіян, котрі свого часу емігрували із Казахстану до Польщі. Коротше одружувались не поляки, але в Щеціні. Відповідно і поляків на весіллі майже не було

Взагалі поїздка хоч і була виснажлива (туди - 7 год на кордоні + 15 год Польщею), зате всі задоволені. Прибули ми в Щецін просто на мій День народження, поснідали в господарів, трохи випили і пішли спати. Тоді пообідали в господарів, трохи випили, пішли поміняли гроші, тоді посиділи за десертом з нагоди власне ДН (ясно, що поїли і випили) і пішли спати. Порівняно із минулим роком, коли із 5 ранку до 8 вечора я провів в бусі, на самоті повечеряв качкою в готелі, випив своє пиво в барі і завалився спати - досить навіть пристойно. А, минулого року ще прасцітутка до мене либилась, але як побачила мою втомлену міну - сама відвернулась.

Чому ми - не Європа

Для того, щоб зрозуміти, чому Польща вже в Європі, а ми навіть близько не наблизились, достатньо перетнути україно-польський кордон власним автомобілем. Впродовж останніх років я попадав за кордон або в складі туристичної групи, або літаком. Цього разу ми їхали автомобілями, і я дізнався багато цікавого.

Бидло
На українському кордоні тобі одразу дають зрозуміти, і постійно нагадують, що ти - Ніхто, і звуть тебе Ніяк. Бидлюки в формі, практично всі без виключення, в обов'язковому порядку принижують тебе, вочевидь заради того, щоб підняти відчуття власної гідності. Бидлючки теж.

Починається все із того, що тобі потрібно самому взяти "обхідний лист" в п'януватого прикордонника, котрий свою задницю до тебе не присуне - біжиш до нього в будку, і разом із іншими водіями отримуєш своє - мені це нагадало годування псів, які наввипередки намагаються відгризти для себе кусок.

Далі найголовніше. Прикордонник (вже інший - котрий перевіряє паспорти, не виходячи з власної будки, тобто всі мусять до нього вийти із машини) дозволяє собі "ти чого тут на бордюр виліз" або "ану назад всі в машину" і т.д. Нам довелось чекати 1 год, поки повернули паспорт однієї із наших - не сподобався казлу її гумор. По дорозі назад бабиско пригрозило, що зараз в неї почнеться перезмінка - довелось либитись і вибачатись за те, що в нас до цього був хороший настрій і ми намагались жартувати.

Тоді ти сам бігаєш і шукаєш митника, який би поставив печатку на твій обхідний лист - сам він не підійде, бо йому влом.

"Дохтор", як його там називають (фітосанітар, наскільки здогадуюсь я) ставить печатку на "обхідному листку" просто на долоні, не дивлячись навіть на мене, вже не кажучи про машину. Але до нього, звичайно ж, треба самому прийти.

На виїзді є салага, який збирає ті листки. Я проїхав мимо, бо не знав про його важливу місію. Він на мене кричить: "Куда?! Перший раз, чи шо?!". Просовую в вікно листок: "Чесно? Перший...".

Європа
Один-єдиний (!) митно-прикордонник сам приходить до твоєї машини (!!!), збирає паспорти і звіряє фотографії через вікно нашого авто (!). Тоді просить відкрити багажник, після чого, зібравши документи із 3-4 машин, йде до своєї будки. Далі водій забирає документи в нього у віконечку - і можна їхати. По ходу ми ще із ним поговорили-пожартували, він постійно посміхався.

Я мав підозру, що це якраз поляки будуть ставити мене раком. Насправді вони поважають нас більше, ніж наше "рідне" бидло (гидко, що воно наше і рідне).

Висновок
Хтось сказав колись моїй співробітниці: "Вас ніколи не будуть в світі поважати, якщо ви не навчитесь поважати самі себе".

Одним словом, до Європи нам - як до неба рачки. Точніше - із таким бидлом взагалі туди пхатись не варто.

Вірші

(Читать вслух и с выражением)

Пушкин...
17 30 48
140 10 01
126 138
140 3 501

Маяковский...
2 46 38 1
116 14 20!
15 14 21
14 0 17

Есенин...
14 126 14
132 17 43...
16 42 511
704 83
170! 16 39
514 700 142
612 349
17 114 02

Веселые:
2 15 42
42 15
37 08 5
20 20 20!
7 14 100 0
2 00 13
37 08 5
20 20 20!

Грустные:
511 16
5 20 337
712 19
2000047

Спам

Кількість повідомлень в папці Spam в моїй скриньці вже становить майже 5.000. Оскільки Gmail зберігає спам лише впродовж 30 днів, то робимо висновок, що за останній місяць я в середньому отримував по 166 спам-повідомлень щодня.

Ні сєбє фіга!

Ще кілька місяців тому там було "лише" 3000 листів.

Дякую тобі, Gmail, за ефективне фільтрування.

Я в Москві

Дорогий Щоденник!

Пишу тобі із Москви. Долетів, можна сказати, нормально, тобто як завжди - важко переноситься мені переліт ранковим рейсом в 6:20. Але цього разу навіть втиснув в себе курячу відбивну.

Цілий день проборовся із налаштування Інтернету, і на разі безрезультатно. Власник мене до вечора запевняв, що це - проблеми нашої конфігурації, а зараз, бач, вже сам засумнівався. Козел... І добрий якийсь різко став. Це мабуть по мені видно, що я у відчаї.

Зараз буду мати впівбесіду із кандидатом. Правда я не знаю, що фірмі від нього потрібно. Але поспілкуюсь - це мені не вперше проводити співбесіди.

Ладна, йду зустрічати кандидата. Потім ще, може, напишу ;)