Однокласники

Ясно собі усвідомлюючи, скільки часу займає просиджування на сайтах типу Однокласників чи Фкантактє, я свідомо там не реєструвався. Особливо на першому.

Але сьогодні вже мусів, бо мені задзвонила одногрупниця Галя і запросила на зустріч "випускників", заодно повідомивши, що на сайті зрештою поспілкуватись. На радощах, що я почув Галю, я пообіцяв їй сьогодні ж зареєструватись. І зарєєструвався.

Одним словом, знову винуваті кобіти :) Ні, Галя тут ні при чому, Галя - "лапочка" :) Але кобіти вміють, як сказав би тесть, "зворохобити".

Карочє 2 години мого життя вже подаровані Однокласникам. Далі буде?

Хто ще не знає анекдот про працевлаштування
- Добрий день, сайт Однокласники знаєте?
- Знаю.
- До побачення!

Копаємо бульбу

Цієї суботи я вперше в житті взяв участь у священному для більшості галичан дійстві копання бульби. Донедавна для мене поняття "копати" включало як процес її посадки, та і власне викопування (бо все одно копати землю доводиться) - це щоб було зрозуміло, наскільки я був далекий від бульбокопання.


Їхати було кілька причин: а) заради драйву; б) заради шашлика, який ми планували на цей день; в) щоб допомогти тестевій родині, бо картошечку ми їхню все одно їмо.


Драйву додав також т.зв. мотоблок із півпричепою, виготовленою у Бобруйську, до якого дядько Богдан також чіпляв плуг, з допомогою котрого робилась найважча робота - викопування бульби.

Мотоблок

Далі все зводилось до 1) збирання бульби руками (це було нескладно, я спочатку мені здалось, що все буде доволі просто); 2) загортанні землі назад мотикою із одночасним пошуком незібраної бульби (оце вже виявилось фізично нелегко!)

Остап, якого я розкрутив на поїздку, мотивуючи драйвом і шашликами, в понеділок сказав: "махав я такі шашлики" :)

Вибрані фотки в фотоальбомі

Телко

Якщо хтось подумав, що "телко" (тьолко) означає "дівчина" на олбанській, то він глибоко помиляється.

Таке скорочення використовують наші росіяни в офіційній переписці, позначаючи нею "телефонну конференцию". Ну і читатись воно має як тєлко.

Тільки я ніяк до цього не звикну :)

Казахи

В п'ятницю ввечері за "дорученням" компанії (тобто мене напрягли з моєї згоди :) робив екскурсію по місту і вечеряв в ресторані із потенційними клієнтами із Караганди (Казахстан).

Мені це нагадало старі добрі часи, коли організовувати програму перебування клієнтам, в т.ч. водити їх по ресторанах, було частиною моїх обов'язків на MAFCON. Ностальгія взяла :) Тоді, правда, від походів в ресторани мене нудило, тепер ходжу значно рідше, відтак більше задоволення.

Із 4 осіб - дві дами і два молодих чоловіка - казахів було нуль. Зате там був кореєць Володя :), а одна пані за походженням - українка. На моє питання "в лоб" пояснили, що це - закономірність, бо навіть власник їхньої мережі - казах - на роботу казахів брати не дуже хоче. Іншим поясненням цієї закономірності є те, що Караганда утворилась як місто, коли всіх депортованих із СРСР скидали із товарних вагонів посеред степу, де вони руками рили собі в землі перші схованки, і виживали завдяки казахам із аулів, і де був утворений найбільший із таборів ГУЛАГу - Карлаг. Про це, до речі, мало що написано навіть в рос. Вікі (Караганда - Другая История)

Nokia Tune

Як виявилось, знаменита "Мелодія Нокіа" (Nokia Tune) насправді є фразою із Gran Vals, написаного в 1902, авторство іспанця Francisco Tárrega.

Історію про те, як вона стала рінгтоном, я надибав тут, а як воно звучить в контексті оригінального твору можна почути тут. Ноти є на Вікіпедії :)


До речі. Свого часу, ще випадковіше, я наткнувся на факт, що арію Summertime (ми всі її добре знаємо як джазову мелодію) Джордж Ґершвін написав під впливом почутої ним української колискової "Ой, ходить сон коло вікон" в Нью-Йорку у виконанні українського хору під керівництвом Олександра Кошиця. Хто не вірить - читає тут.

Kyiv instead of Kiev

Практичні кроки від Маркіяна, щоб врешті добитись від журналу The Economist, щоб вони перестали писати назву Києва як Kiev (аж нудить, коли бачу таке написання).

Долучайтесь :)

Автомат vs. механіка

Вчора побились із Мульою об заклад: він стверджував, що через 10 років машин із механічною коробкою передач випускати не будуть. Я відповідно (і ще Саша із Остапом) категорично із цим не згодились.

Взагалі це в моєму стилі: після трьох ітерацій "буде - не буде" я припиняю дискусію пропозицією побитись об заклад. І завжди чомусь пропоную на коньяк. При чому можу запропонуваи парі, навіть не будучи впевненим в результаті - таке собі парі заради парі.

Треба не забути через 10 років забрати свою пляшку коньяку!