А тим часом на новій квартирі...

... триває ремонт. Плитку майже покладено, паркет закуплено і його почнуть класти цього тижня. Далі залишиться пофарбувати стіни, вдягнути розетки, і двері міжкімнатні. Поставити меблі на кухню і купити тапчан сімейний, і можна переселятись. А, унітази забув і умивальник - Тося зробить. Є надія запросити всю Бригаду на Новий рік до нас.

Реально ремонт забирає добрий кавалок часу, зокрема на пошуки тієї самої плитки (до ванни, туалету, коридору, кухні і блін ще балкону), паркету, сантехніки і т.д. Тоді півдня йде на купівлю і привезення. Коротше на роботу часу майже на залишається. Про те, що гроші як пилососом тягне, вже не згадую.

Добре, що майстри класні, слідкувати за ними не треба - навпаки вони ще мої проблеми вирішують.

Документи я підписував ще навесні 2003 р. Зараз осінь 2007. 4.5 роки ти маєш квартиру, і не маєш. Все дякуючи будівельникам, вони ніколи не квапилися - мабуть свої квартири вже давно зробили.

Фото і відео з Тустані

Фотографії з нашої поїздки в Тустань, про яку згадано раніше, опубліковані тут.

Відео із виступів Оксани:
Перший вечір. Ой нема того Миколи


День другий. Ой верше мій верше


DVD з записом цілих виступів надається зацікавленим

Кляті москалі

Під час відряджень в Москву в липні-серпні я зробив для себе досить несподіване відкриття: народ в тій Москві нахабний (а я думав, що це західноукраїнський стереотип) і якийсь неестетичний. Подерв'янськівське "кацапське крісло, позбавлене художнього смаку", влучно характеризує ті "сучасні" ремонти, яких я надивився, шукаючи офіс в оренду. Наприклад: підлога із старого нешліфованого паркету, пофарбована коричневою масляною фарбою. Точно так підлогу мій дід фарбував на дачі в 1986 р. Вікна старі, дерев'яні, брудні, але власники не будуть заперечувати, якщо ми за власний рахунок поміняємо їх на пластик. Кондиціонер ми теж собі можемо поставити за власні гроші - вони не будуть заперечувати (!). І це при ціні оренди $75/m2 в місяць!!! (У Львові зараз рівень десь $15-20, в Києві, здається, сягає $50 в центрі).

В сусідній кімнаті підлога була застелена старим радянським лінолеумом, прибитим ще за радянських часів цвяшками, із сантиметровими зазорами на стиках. І все це - на Садовому кільці! Такий от він насправді, діловий центр Москви.

А чого згадав? От взяли ми офіс в оренду (тут теж можна багато згадувати про нехлюйство власників). А Інтернет нам відімкнули, бо провайдер вирішив, що наше обладнання збирає пакети з сусідніх комп'ютерів (якби це було можливо, то ми би вже давно зайнялись промисловим шпіонажем). Провайдер спілкується тільки з власником, на нас йому начхати. Власник допомогти не може, бо він не спеціаліст, і не хоче, посилаючись на те, що свої обов'язки по здаванню приміщень в оренду він виконав. І жодних контактів нам не дає. Пат. Точніше, мені мат, а йому наср..ти.

Такого свинського відношення в Україні я собі не уявляю. Переходити на хамство і спілкуватись на їхній мові собі не дозволяю.

Сьогодні знову згадав при Конотопську битву, і про те, що якби не Іван Сірко, то Виговський, можливо, поставив би Москву на коліна. Ех, Сірко, Сірко...

До теми:

    Слоника замучили кляті москалі,
    Похилився хоботом слоник до землі.
    - Прощавай же Україно, ти мій рідний краю,
    Безневинно молоденький слоник погибає

Знайдено колись на moskaliv.net

День програміста

Як недавно з'ясувалось, День програміста святкується в 256-му дні року, що по ідеї символізує 2⁸. Припадає на 13 вересня. Символічно, канешна, але не до кінця зрозуміло, чому не 2, 4, 8, 16.... день місяця наприклад.

SoftServe відсвяткував традиційно гарно - в МІ100 (розважальний центр Місто), з ведучим Назаром Бійчуком (мій весільний "тамада") і виступом команди КВН Набла, яку власне SoftServe спонсорує. Набла, канешна, замочила - вони такі. Далі були дзіскацєки. Оксана вперше побачила зблизька, як працює DJ (була кобіта), офігіла і дивилась на неї не менше як півгодини.

До речі про двійкову систему числення. Існує 10 типів людей - ті, які її розуміють, і ті, які її не розуміють.

Післятаборові 3S

Shit
Shower
Shave

Навчили канадійці. В них, виявляється, ті самі проблеми :)

Шалені вихідні. Така жизнь

Таки поїхали ми в Тустань на фестиваль. Єдина мета - підтримати Оксану, яка там дебютувала як співачка на сцені. Мене не пре сама ідея середньовіччя, а коли бачу тих хлопів в саморобних кольчугах і м'ятих шоломах, нічого іншого крім "ржаві лицарі" в голову не лізе. Не красіво, канешна, але така жизнь.
Просиділи там наполовину в болоті, на концерт сходили хіба щоб Оксану послухати (що вкотре доводить, що більше нас там нічого не цікавило), потім ще приймались до ночі, тоді я під проливним дощем з ліхтариком на чолі поставив свій намет (справжній драйв), тоді довго спали.
На другий день Оксана мала заспівати 2 пісні під гітару, але чекати виходу під сценою довелось годину. Заодно наслухався виступів колективів Народних домів сіл типу Корчин, Сопіт і що-там-ще в районі. Кумедно. Баяніст позичений, тому бабки просто в мікрофон із ним з'ясовують, чи годен він заграти наступну пісню. А одна, замість оголосити щось типу "а на завершення...", завалила в мікрофон "ше но та, і вшьо". Оксана на їхньому фоні виділялась, канешна, але НАХРЕНА було її взагалі запихати в ту програму? Ну, я не продюсер, я не вирішую справи...
З приємних спогадів - Таня Бей, яку зустрічав постійно, і організатор фестивалю, який добровільно допоміг мені виїхати з болота - хороший чоловік.
Виїзд в 17, десь по 19 вдома, в душ і до Гуцула на весілля (21:30). Сил вистарчило до півночі. Шкода, але така жизнь

Фото і відео з фестивалю - як тільки куплю Firewire кабель

Суцільні поїздки

Минулих вихідних звозив своїх співробітників на Гнилий потік, а звідти навіть прогулялись до Маківки. Цих вихідних їдемо на фестиваль Тустань, де дружина співатиме (по суті дебютний виступ). А звідти бігом на весілля.

ДО РЕЧІ. Гуцул жениться! Виходячи із того, що його дружини я навіть в очі ніколи не бачив, роблю висновок, що бачились ми давно...

Пагудім